ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

14 вересня ст. ст.— 27 вересня нов. ст.

Свято Воздвиження є славне торжество чесного і животворящого Хреста Господнього. Воно започаткувалося внаслідок двох священних подій в історії Церкви Христової. Перша подія є чудесна поява і знахідка Хреста в пе­ріод царювання Константина Великого. Константан не був християнином, але, за наказом свого батька, до хри­стиян ставився прихильно.

Кесар Італії Максентій оголосив війну Константану, Щоб помститися йому за смерть свого батька Максеміана і в особі Константина знищити сильного захисника християн. Св. Євсевій оповідає, що військо Константина посту­палося «ворожому в чисельності й силі. Він відчував, що йому необхідна допомога з високості, і він шукав її. Мудрий цар відав, що чимало державних діячів звертались До різних богів, але вони не допомагали. А його батько Константій все своє життя молився до єдиного Бога, який йому завжди допомагав. Константан почав молитися до єдиного Бога і просити, щоб Він явивсь і допоміг йому.

Цар оповідає, що в 312 році, 28 жовтня, коли сонце по­чало заходити, він побачив на небі знамення Хреста Гос­поднього і напис із зірок: «Цим переможеш». А наступної ночі уві сні Константан побачив самого Ісуса Христа, Який звелів йому зробити на військових прапорах хрест і провістив, що Константан переможе в цій битві.

Константин зробив такий хрест із золота і самоцвітів. Подібні хрести були виготовлені для всієї армії. І справді, його військо, серед якого були християни, наступного дня виграло битву і переможно ввійшло до Риму. Силою Бо­жою Константан знищив ворога, який, тікаючи, був ски­нутий з мосту в річку Тібр і потоплений. Переможець уро­чисто ввійшов у місто, де його зустрічали люди з весели­ми обличчями і добрими серцями, з благословінням і ве­ликою радістю. Він не похвалявся і не пишався своєю пе­ремогою, а зразу ж приніс подяку Господові своєю молит­вою до Нього. У своєму виступі перед народом він пока­зав велику силу знамення Хреста Господнього. Після цьо­го в місті була поставлена статуя царя з хрестом у правій руці. На ній зроблено напис: «Цей рятівний хрест, істин­ний свідок мужності, яким я спас і звільнив місто наше від. ярма мучителя і повернув Римському сенату волю і колишню славу».

І надалі Константан і його воїни неодноразово пере­конувались у великій силі й допомозі Хреста. Коли воро­ги бачили прапор з хрестом, то зразу ж тікали. Прапор охоронявся п’ятдесятьма дужими воїнами. Сам цар роз­повідав, що якось один з охоронців злякавсь і, передавши прапор іншому, побіг з поля бою. Та його наздогнала стрі­ла, пронизала йому живіт, і він помер. То була йому кара за полохливість і невіру. А той охоронець, що підхопив прапор, залишився живий. Силою хреста Константан пе­реміг не лише одного Максентія, але і Августа Ликинія, скіфів і сарматів.

Хрест, який був у язичників знаряддям смертної кари, з часів появи і допомоги Константанові в перемогах над ворогом, став знаком торжества християн над язичниками в Римській імперії.

Чесна і благодатна поява хреста вселила в Констан­тані Великому любов до християнства. Він відмінив смер­тну кару на хресті. Прапори і зброю прикрасив зображен­ням хреста. Завжди при собі мав постійно животворящий хрест, для якого він поставив намет у таборі, де молився до Бога. До того ж, на честь животворящого хреста він вирішив побудувати храм у Єрусалимі на місці страждань і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. У виконанні благих його намірів допомагала благочестива мати його Єлена.

326 року свята рівноапостольна цариця Єлена з ли­стом царя дісталася до Єрусалима, щоб знайти Хрест Гос­пода нашого Ісуса Христа на Голгофі. У іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти неподалік од місця страти.

Не тільки іудеї, а й язичники, що змінили іудеїв у не­нависті до Христа і християн, докладали всіх зусиль, аби знищити Божественний пам’ятник страждань, смерті і воскресіння Христа Спасителя. В 119 році язичники за ве­лінням Адріана, який вигнав іудеїв з Єрусалима, завалили печеру землею, замостили камінням і закрили ідольським капищем. Цариця Єлена знайшла місце страждань і смер­ті Христа на Голгофі і організувала розчищення його. При розкопках було знайдено три хрести і дощечку з написом: «Ісус Назарянин — Цар Іудейський». Ці ж слова, як чи­таємо в Євангелії, за велінням Пілата — правителя Іудеї, написані були над головою Розіп’ятого Ісуса (Іоанн. XIX, 19). Однак важко було відрізнити Хрест Господа від інших хрестів, оскільки табличка з написом лежала окремо. .3 цієї причини Божественне дерево Хреста Господа залиша­лось ще невідомим і потрібно було засвідчити з висоти. Бог не допустив, аби християни замість Хреста Господа віддавали честь хресту розбійника. Та проявилась чудо­дійна сила Животворящого Хреста. Сталося чудесне зці­лення жінки від тяжкої хвороби і воскресіння померлого, коли поклали один з хрестів на них. Рятівний Хрест, що його тоді розшукали, знаходиться в Єрусалимі в срібному ковчезі, а .частину його цариця відправила своєму синові Константану.

При відкопуванні Хреста, крім цариці Єлени, були при­сутні Єрусалимський патріарх і багато християн і невір­них. Блаженна Єлена, патріарх, усі люди з радістю і по­божною шанобою схилили свої голови перед Животворя-щим Хрестом, вклонились йому до землі, цілували його та співали: «Господи помилуй!»

Таким чином, день знахідки Хреста став початком що­річного святкування Воздвиження Хреста і тих молінь, поклонінь, цілувань, які збереглись у Православній Церк­ві від дня Воздвиження Хреста.

З того часу стали будувати храми на честь його. Такі храми були побудовані царицею Єленою в Єрусалимі на місці знахідки Хреста і Константаном Великим у Римі.

Після відкриття храму в Єрусалим з’їжджалось бага­то віруючих. У V ст. в числі їх була преподобна Марія Єгипетська, яка поклонилась храму Господньому. В VI ст. Григорій Великий згадує про свято Воздвиження в 14 день вересня (ст. ст.). В VII ст. св. Андрій Крітський у проповіді на Воздвиження Хреста говорив: «Хрест воздвигається, і всі вірні сходяться. Хрест воздвигаеться, і місто торжествує, і народи святкують. Воздвигається Хрест не тому тільки, що Христос розп’ятий був на ньому, але і тому, що Хрест був знайдений і викрив безумство іудеїв Тому ми і нині торжествуємо, що в нинішній день знайдена святиня, що цей утаєний скарб був вийнятий з землі і засяяв, як золото».

У VII ст. з празником Воздвиження Церква пов’язала спомин про другу святу подію, яка знов прославила Животворящий Хрест Господній. То було славне повернення Животворящого Хреста з Персії.

Під час царювання грецького імператора Фоки (602— 610) Хозрой II, цар перський, оголосив йому війну під при­водом помсти за смерть Маврикія і його дітей.

Перси перейшли Іордань, спустошили Палестину і Єрусалим, умертвили багатьох священиків і християн, спа­лили Єрусалимський храм Воскресіння, пограбувавши його і захопивши дерево Хреста Господа. Патріарха Заха-рія і чимало люду було взято в полон. Святиня перебувала 14 років у руках язичників. Знаючи силу Хреста, язичники не посміли доторкнутися до Хреста і кивоту, в якому він зберігався. Син Хозроя заключна мир з Грецьким царем Іраклієм і наприкінці 628 року повернув полонених і свя­тий Хрест.

Радуючись і дякуючи Богу за велику милість до хри­стиян — повернення святині, сам цар з патріархом і наро­дом з прихильністю зустріли Хрест в Константинополі й звідси в 629 році передали його в Єрусалим. Дійшовши до гори Єлеонської, цар прийняв Хрест на свої плечі, щоб внести його до храму Воскресіння. Патріарх Захарій, який супроводив Хрест, говорив царю, що Син Божий ніс дере­во Хреста на Голгофу не в царському вбранні, а йшов, як смиренний раб.

Зворушений порадою святителя, цар зняв царську оде­жу та взуття, босоніж вніс Животворящий Хрест у храм і поставив на те місце, де він стояв раніше. Християни з ра­дістю споглядали торжество Хреста Господнього. В храмі, за давнім звичаєм, Хрест знову був піднятий руками пат­ріарха, і люди, радіючи, благали: «Господи, помилуй!»

Віднайдення і повернення Хреста Господа в Церкву поєднані в одне свято Воздвиження. Воно причислене до двунадесятих свят і з’єднане з постом. У VII ст. Андрій, єпископ Крітський, у VIII — Кузьма Маіумський, Феофан Константинопольський ісповідник, св. Іоанн Дамаскін, у IX — Іосиф Студит, Лев імператор мудрий та інші склали на честь свята пісні, які і нині прославляють Чесний Хрест.

Згадуючи Воздвиження Хреста, Церква прославляє особливо Божественну його силу, як запоруку перемоги і життя, називаючи Хрест Животворящим.

При богослужіннях силу Хреста Церква споглядає в ста­розавітних образах і пророцтвах: у благословінні патріар­ха Якова, який, схрестивши свої руки, положив їх на си­нів Йосипових (Бут. XIV, 14), у піднятті руки Мойсеевої, коли він роз’єднав і з’єднав Чорне море (Вихід. XIV, 16, 27), у переможному піднятті рук і молитві Мойсея, який переміг Амалика (Вихід. XVII, 11—13), у народі Ізраїль­ському, що розділився на чотири частини (Числ. II), у мі­дяному змії, виставленому на жердині (Числ. XXI, 9), коли зупинили сонце, у Гівоні, для знищення ворогів (Нав. X, 12) та ін. За словами Церкви, Хрест є дерево життя і спасіння, дерево безсмертя, дерево розуму, ознаменування незбагненної Тройці.

На згадку і продовження свята Воздвиження, Церква ухвалила воздвигати його 14 вересня (ст. ст.).

На всеношній відправі Хрест прикрашають квітами, як символ дерева життя, і кладуть на святий престол, туди, де лежить Євангеліє, кладуть на горне місце. Перед Хре­стом ставлять світильник на всю ніч. Читається Євангеліє від св. Іоана (їв. XII, 28—35).

Після великого славословія священик, в усьому облаченні, тричі кадить престол, на якому лежить Хрест, спі­ваючи: «Святий Боже», далі підносить святий Хрест на го­лову і в супроводі свічників та під звуки дзвонів виносить його на середину храму до віруючих для поклоніння і ці­лування.

Статутом встановлено великий чин Воздвиження Хре­ста проводити на чотири сторони і двічі на схід. Після трикратного благословення віруючих Хрест піднімається і опускається. При поклонінні співається: «Господи, поми­луй!» 80 разів і при піднятті стільки ж, понижуючи і під­вищуючи голос.

Вірні поклоняються йому і цілують при співі: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо. В Євангелії Церква згадує про суд Пілата і про розп’яття Ісуса Христа (їв. XIX, 7—24).

В оддання Воздвиження 21 вересня Хрест, після кадін­ня перед ним, урочисто піднімається з аналоя священиком на голову і відноситься на престол.

Подальша доля дерева Хреста Господнього така: він знаходився в Єрусалимі під час хрестових походів від 1099 до 1245 р., часто виносився до воїнів під час боїв. Був забраний в Багдад мусульманами, а згодом поверне­ний в Єрусалим.

Нині ми не можемо побачити Хрест цілим. Частини від нього роздавались для освячення по всьому світу. 1681 року частина Хреста була доставлена в Москву і зберіга­ється в Успенському соборі, частина Хреста знаходиться в Києві у Софіївському соборі. Отже, Хрест Господній ді­стався всім частинам світу, заради спасіння якого Христос був розп’ятий на Хресті. Найбільша частина Хреста збе­рігається і донині в Єрусалимі, у храмі Воскресіння, у вів­тарі соборної церкви греків в особливому ковчезі.

Тропар свята, голос 1

Спаси, Господи, людей Твоїх / і благослови насліддя Твоє, / перемогу побожному народові нашому на супротивників подай / і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою.

Кондак свята, голос 4

Ти, що зійшов на хрест з волі Своєї, Христе Боже, / даруй щедру ласку Свою / нової християнської громаді Твоїй. / Звесели силою Твоєю побожний народ наш, / подаючи йому перемогу над супротивниками, / бо він у поміч має зброю миру, Хрест Твій, – / знак перемоги непоборний.

Величання

Величаємо Тебе, Життядавче Христе, і шануємо Хрест Твій святий, бо ним Ти визволив нас із неволі ворожої.

Уже традиційно пропонуємо вашій увазі святкову проповідь керуючого архієрея нашої Львівсько-Самбірської єпархії – Преосвященного владики Іоанна, що була оголошена 14/27 вересня в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Учбового центра УАПЦ у м. Києві:

 Проповідь владики Іоанна

Опубліковано у єпископ Іоан (Швець), Богослужбові тексти, Новини монастиря, Новини православного світу, Новини сайту, Проповідь, прот. Сергій Горбик, Статті та книги. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.