Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Святкування пам’яті святителя Павла Конюшкевича у Самборі 18 листопада 2012 р.Б.

Святителя славного і пастиря богомудрого / наставника нетямущих і заблудлих провідника, / оспіваємо всі разом сьогодні / і взиваймо  разом до нього, / молись за нас, отче Павле, преславний.

Українська земля дала Святому Православ’ю сонми святителів, угодників, мучеників та сповідників. Напевно немає такого місця на українській землі, яке не було б увічнено і прославлене: або народженням, або діяльністю, або подвигом одного з угодників Божих. Ось і земля Прикарпаття удостоїлася бути Вітчизною великого святого – святителя Павла Самбірського.

Традиційно, вже багато років, 17 листопада (або найближчу до цієї дати неділю) Православний Самбір святкується пам’ять сина галицької землі – святителя Павла (Канюшкевича), митрополита Тобольського. Ось і в цьому році свято було вирішено відзначити в неділю, 18 листопада…

Таємничо, немов відчуваючи всю торжественість цього недільного дня, промені ранкового сонця пробивалися через темряву нічного туману як якісь чудесні доріжки, які потроху перетворювалися в золотисті шляхи … І по цих доріжках, як по Богом даному шляху спасіння, йшли до Самбірського собору Святителя Павла православні люди зі всієї України. Святитель традиційно об’єднав православних українців незалежно від юрисдикцій, до храму разом, в братерській любові, йшли священики та віруючі Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви. Тут не було і не могло бути поділу, тут був один критерій – Христос і Свята Православна віра в серці … Адже тільки людина з Христом у серці може відчути поклик до храму, поклик до прославлення великого українського святителя.

Ставало все більше і більше світло … Осіннє сонце явно перемагало морок туману і одночасно все більше і більше людей приходило до храму, готувалося до служби більше 20 священиків … І ось, під час коли сонце остаточна перемогло нічну темряву, настав час святкової архієрейської Літургії . До зустрічі правлячого архієрея Львівсько-Самбірської єпархії, Преосвященного владики Іоана (Швеця) вишикувалися священики. Владику урочисто зустрів настоятель храму – митрофорний протоієрей Олександр Швець.

У тому, що святкову літургію вже традиційно очолив владика Іоан, єпископ Львівський і Самбірський, є особливий знак. Адже саме владика Іоан найбільш приклався до прославлення святителя Павла не тільки в Київському Патріархаті, а й взагалі в сучасній Україні. Працею і зусиллями владики Іоана й отця Олександра Швеця 20 лютого 1994 року Божого, у неділю Торжества св. Православ’я, у Самборі було освячено наріжний камінь, який ліг в основу православного храму на честь святого, а 14 травня 1999 р. Київський Патріархат канонізував святителя Павла (Конюшкевича).

Історія канонізації великого українського православного святителя заслуговує окремої згадки: Після відходу  святителя до Господа, біля його гробу відбувалося багато чудес: отримували зцілення хворі. Часом святитель Павло сам (іноді з іншими подвижниками) з`являвся тим, хто страждав. У 1827 р. тіло святителя виявили нетлінним, хоча минуло понад 150 років по його спочину. Збереглися тогочасні фотографії святих мощів святителя, на яких видно їх чудесне збереження (св. Павло ніби спить, його обличчя не має жодних слідів розкладу!). Звідусіль йшли до святителя паломники за зціленням.

З 1910 р. почалася підготовка до канонізації. У зв`язку з цим 1912 р. його останки разом з дерев`яною труною було перекладено до нової гробниці — бронзової, визолоченої, з карбованими зображеннями життя св. Павла Тобольського. Урочистості готували на 15.10.1915, тобто на 300-річний ювілей Київської духовної Академії, але все змінила Перша світова війна…

На початку 30-х років ХХ ст. справу канонізації підняв собор РПЦЗ, але більшість її архієреїв виступила проти канонізації, бо святитель Павло був щирим українцем. Цей факт довгий час був перешкодою для канонізації святителя у ПАПЦ та у РПЦ МП. Лише у 1984 році, після багатьох прохань українського духовенства та вірних, було канонізовано св. Павла (Конюшкевича).

Говорячи про історію вшанування святителя, варто згадати слова владики Іоана: «Протягом 90 років ХХ століття Святитель Павло вчинив найбільше чудо – відродив на Львівському Прикарпатті Братський православний рух. Згуртував Православне духовенство м. Самбора, а також парафіян у відстоювань Святої Православної віри, допоміг зносити всі наступи та поневіряння, дав силу та витривалість у часах, коли святиню було відібрано, згуртуватись і збудувати у самому Центрі м. Самбора нову величаву Православну святиню, яка стала Центром Православ’я на Львівському Прикарпатті».

На час початку святкової архієрейської Святої Літургії великий собор не міг вмістити всіх віруючих, багато тих, хто прийшов молитовно вшанувати святителя Павла, стояли на сходах і у дворі храму. Незважаючи на яскраве осіннє сонце, повітря в цей день було холодне, але всі присутні ніби не відчували холоду. Молитва і віра зігрівали людей.

Почалася святкова Свята Літургія. Весь храм зливався в єдиній молитві, а перед Святим Престолом святитель Павло об’єднав священиків двох українських православних юрисдикцій. І це не просто слова … кожен присутній відчував як органічно, природно звучало загальне поминання двох керівників УПЦ КП та УАПЦ: Святішого Патріарха Філарета та Блаженійшого Мефодія, який спокій наступав в цей момент в душах православних віруючих! Тут відчувалося як жадає Київське Православ’я єдності, жадає її кожна православна душа, кожне гаряче серце православного українця.

З благословення владики Іоана, недільне і святкове Євангелія оголосив віруючим один з найбільш шанованих кліриків Самбірського православного собору – митрофорний протоієрей Ігор Хай. Люди з великою увагою слухали Боже слово.

Велике значення надає Преосвященний владика Іоан проповідництву. Тому на свято святителя Павла, на відповідальну святкову проповідь, його архієрейським  благословенням, було покликано одного з найстарших та найбільш досвідчених священиків  – митрофорного протоієрея Іллю Вагиля. Цю дуже повчальну та талановиту проповідь ви можете прослухати на нашому сайті:

Проповідь отця Іллі Вагиля

Під час святкової Святої Літургії багато людей приступає до сповіді та Святого Причастя. У Самбірському храмі завжди серед причасників багато дітей і молоді. За древнім звичаєм Київського Православ’я, на архієрейських Святих Літургіях вірних причащає ієромонах. Ось і в цей святковий день вірних традиційно причащав намісник Свято-Введенського монастиря, ігумен Іоан (Йоник).

Після відпусту Святої Літургії, до священиків та вірних із святковим повчальним словом звернувся Преосвященний владика Іоан, єпископ Львівський і Самбірський. Це слово Ви можете також прослухати на нашому сайті:

Святкове слово владики Іоана (Швеця)

Після слова Преосвященного владики, до присутніх звернувся будівельник та настоятель Самбірського собору на честь святителя Павла, отець Олександр Швець:

Слово отця Олександра Швеця

Після Преосвященний владика Іоан у супроводі присутніх священників вийшов на середину храму, де прочитав молитву до святителя Павла:

Молитву до святителя Павла читає владика Іоан (Швець)

Свято скінчилося традиційною хресною ходою з іконою святителя Павла. Всі бажаючи мали змогу отримати архієрейське благословення

Прес-служба Львівсько-Самбірської єпархії.

This entry was posted in єпископ Іоан (Швець), ігумен Іоан (Йоник), Історія монастиря, історія УПЦ КП, Новини монастиря, Новини сайту, Прес-служба монастиря, Самбірське Православне Братство. Bookmark the permalink.