ЗРУЙНУВАВШИ ПАМ’ЯТНИК БЛАГОВІРНОМУ ГЕТЬМАНУ САГАЙДАЧНОМУ, РОСІЯНИ ВИЯВИЛИ СВОЇ КОМПЛЕКСИ ТА УЩЕРБНІСТЬ

У Севастополі російські окупанти і їх доморощені гауляйтери демонтували пам’ятник гетьману Петру Сагайдачному, який стояв в бухті Омега. Ініціатором знесення став черговий самопроголошений в.о. губернатора міста.

Знесення пам’ятника українському гетьману-флотоводцеві наочно демонструє старі страхи росіян перед героїзмом українців. Крім того, московські маріонетки виявили психологічний комплекс неповноцінності.

Спробую пояснити плюси даного акту вандалізму:

1) Інцидент з пам’ятником великому полководцеві говорить про те, що росіяни навіть не знають історії Криму. Ім’я Сагайдачного тісно пов’язане з півостровом і містом Ахтіяр, яке протестантка – німкеня Катерина ІІ через сторіччя назвала в грецькій манері Севастополем.

Великий флот Сагайдачного виблискував не тільки на Дніпрі, Дунаї, Середземному морі, український флот вже в ті часи домінував на кримському узбережжі. Петро Сагайдачний – випускник славної Острозької академії (в ті часи в Московії вузів навіть не існувало) самий незручний історичний персонаж для російської історії і політикуму, його не можна звинуватити в тому, що він дав присягу цареві, як Мазепа чи Виговський, а потім порушив її. Не можна звинуватити в тому, що він був поганий полководець або флотоводець, що він не стояв на сторожі православ’я, що він був неуком, і навіть не можна перекрутити про нього історію, тому ми і знаємо про цю людину так мало.

1605 – козаки Сагайдачного взяли Варну.

1608 – захопили Перекопську фортецю, зруйнувавши її.

1609 осінь – на 16 чайках увійшли в гирло Дунаю і напали на міста Ізмаїл, Кілію, Білгород, які були під турецьким протекторатом.

1615 – на 80 (!) чайках підійшли до Константинополя і на очах турецького султана спалили гавані Мізевіі і Архіоку. Турецький флот наздогнав козаків, але українці перемогли турків і захопили в полон їх адмірала (на той час в Московському царстві про флот навіть не мріяли, тим більше про Чорноморський. Морський військовий флот Запорізької Січі вважався не тільки одним з найсильніших в Європі, а й самим грізним в Чорному морі).

1616 – Битва 2000 козаків на 40 чайках з турецьким флотом в Дніпро-Бузькому лимані. Перемога козаків і захоплення 15 галер. Після цього похід до Анатолійського узбережжя. Напали на Синоп, захопили фортецю, знищили турецький гарнізон і ескадру. Руйнування Трапезунда.

1616 – захоплення Кафи (Феодосії) – найбільшого невільничого ринку Криму і звільнення тисяч невільників. Знищення чотирнадцятитисячному гарнізону і великої ескадри.

1618  – Козаки увійшли в Стамбул, убивши 6 тис. солдатів ворога, захопили велику кількість полонених і спалили половину міста.

У той час ні про росіян (підневільний і слабкий народ називав себе московитами), ні, природно, про саму Росію (назва запозичена Петром І-м з латини набагато пізніше подвигів Сагайдачного) мови ще не йшло. Зрозуміло, в Московському царстві в часи розквіту українського козацтва не було не тільки флоту і флотилії, але більшість московитів (росіян) у своєму житті навіть ніколи в очі не бачили живого моря.

Через століття після славних перемог Сагайдачного, німець по крові з домішкою татарських генів «російський » цар Петро І-й запросив до Московії голландських майстрів-корабелів для будівництва російського флоту. До слова, тоді й виявиться, що у московитів немає навіть власного прапора. Російським матросам доведеться наспіх вивішувати якісь ганчірки на кораблях, які попалися під руку, таким чином і народився прапор, званий сьогодні багатьма «Аквафреш» – з кольорів голландського прапору. Росіяни ще довго після Петра не мали свого національного прапора, тому що триколор вважався в імперії торговим прапором. На початку ХХ століття, в 1907 р. Микола Романов навіть демонстративно покинув виставку в Парижі, обурившись, що французи на честь «росіян» вивісили цю торгову пов’язку. Але, повернемося до імені Сагайдачного та російських комплексів.

2) Знесення пам’ятника гетьману деякі росіяни спробували подати в якості помсти за масові зноси бовванів більшовицькому вождю Ульянову в українських містах.

По-перше, очевидно, що для росіян калмицький єврей, який втопив їх країну в крові, набагато ближче ніж запорізька вольниця.

По-друге, українці сьогодні дійсно очищають свою країну від тисяч ідолів ката, який ніяк не пов’язаний з Україною і є, по суті, окупантом і ворогом України.

По-третє, вічна казка росіян «про братерську любов», при знесенні пам’ятника козаку ілюструє справжнє ставлення росіян до українства.

В ідеологічному плані – це добре. Все розставляються на свої місця. Можна написати і про четвертий момент: росіяни люблять випинати міф про своє «слов’янство» і «духовне православ’я». Ненависть росіян до слов’янина, захисника православ’я – Сагайдачного і любов до калмицького єврея і войовничих безбожників ілюструє, хто дорожче «РУСКОМУ МІРУ».

3) Прибравши Сагайдачного геть з очей, росіяни, можливо, намагалися досягти і такої мети:

а) Стерти будь-яке нагадування про великого українця, який задовго до росіян був в цьому місті. Росіяни панічно бояться історичної правди, що Український флот на кілька століть давніший за російський; (N.В.: Козацький флот XVI – XVIII ст. Перша згадка про переможні дії козачого флоту на морі відносяться до 1492р. Крім того, українські флотоводці відзначилися вже в 1635 році і на Балтійському морі проти шведського флоту).

б) Викреслити з пам’яті гіркоту поразок московитів від європейських військ гетьмана Сагайдачного і польської шляхти, які поставили на коліна ординців Мініна і Пожарського (до речі, цих «героїв» українці перемагали спільно з армією кримських татар), завоювавши багато міст Росії (Московського царства) і взявши в облогу Москву. Тоді українці з поляками з політичних міркувань зглянулися над супротивником і не стали руйнувати їх столицю. Упевнений, сьогодні таку поблажливість до ординців, українці з поляками навряд чи б підтримали.

Таким чином, комплекс неповноцінності росіян від поразки через великого гетьмана став ще однією причиною знесення пам’ятника.

4) Користь: деокупація Криму настане дуже скоро, не пізніше весни-осені 2015 року. Однак, вчинок російських окупантів ніхто вже не забуде. Українці отримували моральний карт-бланш не тільки на відновлення і установку своїх пам’ятників при поверненні півострова Україні, а й на знесення усіх пам’ятників тиранам і катам народів Російської імперії. Насамперед, комуністичним злочинцям Леніну і Ко, німкені Катерині ІІ-й, що знищила козацьку вольницю і багатьом іншим. Вожді РУСКАГА МІРА є чорними сторінками історії наших земель. Московські царі/генсеки масово знищували кримських татар, українців, греків, навіть самих росіян в прокрустовому ложі Московії.

*****

Нагадаю, що пам’ятник українському гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному був встановлений в Севастополі в 2008 році з ініціативи тодішнього голови СМДА С. Куніцина і віце-адмірала І. Тенюха. Знесення пам’ятника великому полководцеві і державному діячеві, захиснику невільників і простих православних людей – це поведінка дрібних шахраїв, що намагаються приховати правду про минуле. Але, такий «РУСКІЙ МІР»

Олег Леусенко

http://oleg-leusenko.livejournal.com/1373771.html

 

This entry was posted in Духовні роздуми, Новини православного світу, Новини сайту, Прес-служба монастиря, Статті та книги and tagged , , , . Bookmark the permalink.