«Москалі» в Самборі? Або чому нас називають «москалями»?

Взагалі давати комусь прізвисько – річ непристойна і негідна. Порядні і шляхетні люди таким справами не займаються. Цим займаються люди, які переслідують якісь свої особисті цілі, компроментуючи при цьому інших людей. Можливо декому здається, що багато дечого незрозумілого у діях нашого духовенства, особливо в питаннях створення православного центру, чи у справі перенесення до Самбора мощей св. Павла Конюшкевича. Та на це є свої певні вагомі причини. Це далеко не такі прості справи, як декому здається. Вони не робляться одним днем і не завжди їх можна озвучувати широкому загалу. Тому деякі рішення доводиться приймати після обговорення з обмеженою кількістю людей.

На цьому й зіграла купка непорядних, екстремістський налаштованих людей, які почали розповсюджувати безпідставні слухи про те, що ніби то нашу громаду хочуть привести до Москви. За їхньою логікою справа виглядає так, якщо мощі св. Павла Конюшкевича знаходяться в Києво – Печерській Лаврі, то їх ні в якому разі не передадуть Київському Патріархату. Їх можуть передати тільки структурі Московського Патріархату. А значить, за їх логікою, і наша церква повинна перейти до Московського Патріархату. Логіка, насправді, «залізна», але вона не є об’єктивною.

Ще у 1995 році справа виглядала так: для того, щоб отримати мощі св. Павла самбірчани зібрали ініціативну групу людей в кількості 32-х чоловік. Належним чином оформивши всі документи, для проведення розкопок, проплативши експедицію, мали надію віднайти мощі Святителя і спровадити їх до Самбора. Та внаслідок несподіваної смерті Патріарха Володимира (Романюка) та подій, «кривавого вівторка» роботу експедиції довелося припинити. Проаналізувавши ці події, сьогодні, через певний проміжок часу, стає зрозуміло, чому так сталося? Причина одна: Самбір не був готовий прийняти таку святиню. Нам судилося ще пережити і падіння, і піднесення для утвердження у вірі. Господь випробовує і готує нас для цього. І тільки по Його волі може відбутися ця подія, а не за людською логікою, яка часто заводить людину в блуд. Тут доцільно було б навести один приклад з парафіяльного життя.

Одного засушливого літа, коли на полях і городах все позасихало, висохла навіть трава для худоби, парафіяни звернулися до священика з проханням, щоб усією громадою вийти за село і помолитися разом, щоби Господь послав довгожданий дощ. Священик погодився, але попросив, щоби всі насправді гаряче увірували в те, чого просять у Бога і Господь зішле дощ. Наступив призначений час, всі люди від малого до великого зібралися на полі ,щоб звершити молитву. Та священик молитви чомусь не починав. Люди стали шепотіти між собою, а потім послали старійшин до нього з питанням : «Ми ж прийшли з вірою, чому не починається молитва? » Священик з докором поглянув на громаду і сказав: «Я ж вас просив, щоб ви прийшли з вірою… Де ж ваші парасолі??!!» Ні в одного не було твердої віри, хоча дощу чекали всі. Якщо ми хочемо щось отримати від Бога, то найперше мусимо мати тверду віру і переконання, що Господь поможе нам, а не видумувати – буде так чи так? Те що є недоступним для нас, для Бога є можливим.

Яка ж ситуація в нас на сьогоднішній день? Коли греко-католикам не вдалося знищити православ’я в Самборі, на  поміч їм несвідомо стали приходити самі православні. Спочатку окремі люди підбурені ворогами, стали виявляти своє невдоволення відносно будівництва храму, потім стали критикувати священиків та настоятеля. В такий спосіб від нашої громади від’єдналися ще 4 громади. Це аж ніяк не сприяє стабілізації православного життя в нашому місті. От хоча б, такий приклад: Настоятель одного із храмів, який був запрошений до нас на храмовий празник, з певної намови, наперекір нашій громаді, придумує собі свій день народження і запрошує на святкування міську та районну владу, яка попередньо була запрошена до нас. Дивно, що влада, нажаль, пішла на такий хитрий хід. Адже мета була одна – применшити урочистість свята в нашому храмі. Однак святкування Успення Пресвятої Богородиці вдалося на славу і применшити його не вдалося нікому.

Цікавим є те, що при кожному роз’єднанні громади активну участь беруть одні і ті самі люди. Не пропустили вони також і святкування на честь прославлення Благовірного гетьмана Петра Сагайдачного, якому за визволення від татар завдячує вся Європа. Його боялися турецькі хани, коли він штурмував фортеці на Чорному морі, визволяючи українських бранців. Його не любила і Московська влада за взяття Москви. Не любили і католики за те, що відновив православний  єпископат, який був зруйнований повністю католиками в православній Україні. Зате любив Його православний люд, ще в ті часи за такий подвиг назвавши Його рівноапостольним. Відразу ж після Його смерті в листі Патріарха Єрусалимського Феофана ІІІ до Кирила,- Патріарха Константинопольського, Він названий рівноапостольним. Звичайно ж, недоброзичливці України про Нього хотіли забути. І тільки тепер, більш як через 400 років, і саме в Самборі, Господь благословив прославити Його, як Святого. Згадаймо ж, як поводили себе вищезгадані особи. Вони переймали людей перед брамою церкви і намовляли не йти на святкування, використовуючи різні наклепи та зневажливі слова на достойника, якого породила наша земля.

У час прославлення Святителя Павла Конюшкевича , від нетлінних мощей якого відбуваються чудеса, від людей з цього середовища теж звучали слова: « Божу Матір я знаю і шаную, а якогось Пашу – не знаю». Яке блюзнірство! Хто ж Ви такі, панове «патріоти»? Чи не про Вас слова Шевченка:

«Ви моголи?».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

На сьогодні в думках цих людей виникла нова ідея: розділити наш ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕНТР на дві конфесії, представивши два керівних органи, які не знайдуть порозуміння між собою. Як же на руку це буде нашим ворогам, які безперешкодно зруйнують православ’я на Самбірщині за принципом «розділяй та владарюй».

Отже, з вищезгаданих аргументів стає видно, чому священиків нашої Церкви називають « москалями» і чому їх перебування в Самборі таке небажане , і чому в листі до ВО «СВОБОДА» від деяких вищепоставлених осіб пишеться: « …допоможіть вигнати москалів із Самбора». Зрештою це для нас вже не нове. Вже більше як 20 років наші противники в Самборі, обзивають нас москалями. Але за всі ці роки нічого московського, окрім нашого рідного українського у Самборі не з’явилося. І більше того, ми впевнені, що не з’явиться. Байка залишається байкою, а совість людська за жорстоку несправедливість буде засуджена Самим Господом Богом.

Настоятель православної громади УПЦ КП Храму Різдва Пресвятої Богородиці, митр. прот.Олександр Швець.

Опубліковано у Новини єпархіїї, Новини православного світу, Новини сайту, Прес-служба Львівсько-Самбірської єпархії, Самбірське Православне Братство | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до «Москалі» в Самборі? Або чому нас називають «москалями»?

  1. Рівненчанка коментує:

    Щиро дякую за публікацію, та можливість прочитати дуже справедливі проблеми та думки які турбують кожного пересічного християнина -православного.
    як-би ми частіше задумувалися – можливо все склалося інакше.
    дякую

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>