СЛОВО В НЕДІЛЮ САМАРЯНКИ

Христос Воскрес!

Улюблені брати і сестри!

Сьогодні ми з вами чули євангельську розповідь про бесіду Спаса з жінкою у колодязя Якова в Самарії. Обставини цієї бесіди надзвичайні в багатьох відносинах.

Христос звертається із проханням і вчить не тільки грішну жінку, але жінку з народу, яки іудеї вважали відкинутим, язичниками… Усяке зіткнення із самарянами вони почитали для себе зневагою.

Господь Ісус Христос звернувся до неї з незвичайними словами: про Воду Живу, про поклоніння Богові в Духу й істині й закінчив Свою найглибшу бесіду із самарянкою тим, що прямо назвав Себе Месією, Христом.

Саме тому у самарянки починаються всякі здивування й сумніви чисто земного порядку: як Він, Іудей, просить пити у неї, Самарянки? Адже юдеї із самарянами не спілкуються. І ще Він говорить: якби вона знала, хто Він, – то вона сама попросила б у Нього пити, і Він дав би їй воду Живу. Як Він може дати їй пити? Адже в Нього й почерпнути нема чим, а колодязь глибокий. Адже по земному це неможливо. Та й що це за «Жива вода»? Христос говорить об речах небесних, духовних, а вона все розуміє по земному, по-життєвому.

Подумайте, брати й сестри, таке відношення Самарянки до слів Христа вам нічого не нагадує? Адже ми так часто просимо у Господа земні блага, які нам здаються необхідними. А Бог нам їх не дає. Але молитва наша ніколи не буває даремною. Так було й із Самарянкою. Вона просила в Христа води. Він і дав їй воду, тільки не ту, що вона просила, а іншу, Його воду, що стала джерелом Життя Вічного. Він дав їй Життя Вічне.

І на початку й у середині бесіди з Господом Ісусом Христом самарянка, звичайно, не шукала у своєму співрозмовнику Месію, Христа – і Він Сам відкрився їй, не питаючій про Нього як об Месії.

Ісус відкриває самарянці те, що відмовився відкрити іудейському первосвященикові, римському прокураторові, те, що з великою обережністю тільки відкривав Апостолам. А саме, що Він і є той довгоочікуваний Месія, про якого казали пророки.

Бесіда Христа із самарянкою була першою проповіддю Нового Завіту перед людиною язичеського світу. Вона містила в собі обітницю Господа про те, що саме цей язичеський світ прийме Христа. Старий закон не міг напоїти людську душу, жадаючу істини. Жива вода благодаті Нового Завіту дала Життя Вічне великої кількості язичеських народів, у тому числі й народу Київської Русі.

Схвильована бесідою з Господом Ісусом Христом, Самарянка залишила свого водоноса й поспішно пішла в місто Сихем, щоб розповісти жителям його про незвичайний перехожого Іудея, що знав всі справи її життя й називаючи Себе Месією – Христом. Вона кликала своїх співгромадян піти й самим подивитися, чи не він є Христос. І вони, які не бачили його чудес, не чули раніше його проповідей – вони просто прийшли й повірили…

Вдумайтеся: вони не слухали численні проповіді Христа; не бачили чудові речі, які відбувався в ті кілька років, коли Христос проповідував іудеям, а просто повірили…

Але щоб правдиво повірити сприйняти цю воду Христову, нам, як і Самарянці, треба покаятися. І тоді Він відкриється нам і скаже: «Це Я, що говорю з тобою». І в нас буде така радість, що ми не зможемо удержати її в собі. Ми, самі того не зауважуючи, почнемо проповідувати Христа. І не словами тільки, а всім нашим життям. У нас з’явиться й сила винести все заради Христа, навіть самі люті катування, як їх переносили мученики Христові… Як їх виносили наші сповідники Київського Православ’я ХХ століття, не думаючи про себе, але про Господа і його Церкву, про Батьківщину.

Будемо ж жити чистою вірою, що б ті невіруючі, нещасні люди які поки у великому числі оточують нас, в один день сказали: «Не по ваших словах віруємо, а бачачи життя вашу, котру ви присвятили Йому ми довідалися, що Він істинно Спаситель Світу Христос!» Амін.

 

прот. Сергій Горбик

02.06.2013 р.Б.

 

Опубліковано у Проповідь, прот. Сергій Горбик, Статті та книги. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.