Так говорить Матір Божа нам, що не залишить нас без Своєї допомоги ніколи. Материнське заступницво творить дива, нереальне стає реальним, неможливе є фактичним. Попросивши устами і серцем Заступницю Небесну в час важкий та не засумніватися , як дається порятунок і сила.
Люблять Матір Божу самбірчани, бо переконуються яким благодатним омофором покриває місто княже.Линуть до Неї і діти і дорослі, складають руки в проханні і незалишаються непочутими.Особливо тепер щирими є прохання, коли святу землю нашу нищить « поріддя Іродове», « насіння диявольське». Гарячими молитвами промовляють уста,щоб синів- воїнів наших вберегла,щоб не рвала душу скорботна пісня прощальна для героїв « Пливе кача по Тисині.». Саме з таким синтезом думок ми прийшли до цьогорічного свята Успіння Пресвятої Богородиці, нашого престольного свята.Багатолюдно розпочалося Всеношне бдіння.Лунали милозвучно піснеспіви вечірні і утрені,душу торкали прохання молитовні Цариці неба і землі.Кожен молитовник молячись мимоволі поглядав у вікно, а там рясно дощ напоював землю.І надію вкладав у слова молитви, що завтрашній день буде ясним і сонячним.Зворушило до глибини душі , коли плащаницю Матері Божій виносило духовенство храму з вівтаря, печально молилося в чині погребіння Діви Пресвятої. Продовження →
Федір Сивцов (Київ, Україна) - Сьогодні вночі я повірив у Бога. Коли беркут прорвався за барикади і почав відтісняти людей, коли жінок і дітей зібрали на сцені, а тих хто не міг там вміститься – навколо. І люди молилися і трималися з останніх сил – щоб не заплакати від безсилля і страху. Коли раптом в ночі пролунав дзвін. І цей дзвін означав надію. У цей момент я повірив у Бога. Продовження 
